Ми писали цей текст не задля баталій в коментарях, а тільки щоб позначити кордон і відзначити власні відчуття щодо рок і реп-музики. Ми абсолютно точно не намагаємося з’ясувати, котрий із жанрів “краще”, але тільки хочемо поділитися власною думкою, як люди, які більше 16 років займаються караоке і точно знають, що ви співаєте, коли ніхто не бачить))
Рок зародився у 1950-х як протест молодого покоління. Як бунт проти старших, проти засад і норм суспільства. І в загалом вся історія рок-музики – це циклічне повторення цього протесту. Кожні 12-15 років з’являється черговий “голос покоління”, який перевертає все з ніг на голову, змушуючи фанатів сперечатися, чий кумир більш великий.
Хіп-хоп бере початок на 25 років пізніше року, з’явившись в 70-х з нехитрих текстів, які діджеї зачитували під час виступу. Жодного соціального підгрунтя, бунту і бажання бути почутим в цих текстах не було. Реп був забавним, легким жанром для вечірок і клубів приблизно до середини 80-х, поки серед танцювальних бітів не став прорізатися спочатку негучний, але наполегливий звук вулиць.
Рок володіє величезною кількістю стилів і увібрав у себе практично всі існуючі жанри музики. Симфонічний рок? Будь ласка. Фолк-рок? Зараз підігріємо. Електроніка? Вже несемо. Хіп-хоп у плані різноманітності не такий багатий, хоча прекрасно себе почуває в компанії навіть найзапекліших рок-груп, що грають репкор або ню-метал. Мабуть, головним досягненням репу став симбіоз з поп-музикою і R&B, в яких регулярно використовується речитатив. Туди ж перекочував і образ поганих хлопців з вулиць із мікрофоном у руці і кастетом в кишені.
Але будемо щирими: першими експлуатувати образ bad boys почали саме рокери. Шкіряні куртки, обтягуючі джинси, божевільні зачіски і зухвала поведінка молодих бунтарів шокували консервативну громадськість 50-х. З кожним новим циклом зовнішність рокерів змінювалася, але дух бунтарства в рок-музиці залишався незмінним.
З 90-х років хіп-хоп став серйознішим і гострішим. Тексти знайшли яскраво виражений соціальний підтекст, вже не обмежений клубними тусовками. Отримавши широке поширення в Європі, зокрема в її східній частині, реп заговорив про по-справді важливі речі: складне життя, економіку, політику. Хіп-хоп став формою самовираження для величезної кількості людей. Простий в тому сенсі, що не вимагає декількох років навчання грі на музичних інструментах, він виявився доступним способом поділитися своєю думкою з аудиторією. Щоб підібрати простий біт на комп’ютері, вистачало і базових уявлень про мелодику та композицію.
Таким свого часу був панк з трьома акордами і зрозумілим, лаконічним посланням – як альтернатива стадіонним рок-гігантам з їх десятихвилинними соло і феєричними арт-шоу на сцені. Не потребуючи від музикантів глибоких пізнань у нотній грамоті, панк вирвався назовні з бідних індустріальних кварталів як окрема субкультура, неприборкана лють цілого покоління з його поняттями, болем, досвідом і проблемами.
Читайте також: Чесний топ-10 пісень російського року в караоке
Заснований виключно на кількості відтворень на караоке-системах Studio Evolution, і тільки ви, замовляючи ту чи іншу композицію, можете вплинути на її місце в рейтингу.
Хіп-хоп так само обріс власною субкультурою і філософією, збудованою в першу чергу на афроамериканській культурі: сленг, танці і любов до спортивного одягу та дорогих авто. Доповнювали образ хіп-хопера графіті, якими вони щільно покривали навколишні стіни будинків, мости і вагони метро. Як і оспівування в текстах подвигів відчайдушних ганста, малюнки проросли з суворого способу життя на околицях мегаполісів – такими ярликами позначали свої зони впливу вуличні банди.
За всіма відмінностями року і хіп-хопу як музичних жанрів неважко помітити і схожість між ними. І рок, і реп у своїй основі – музика молодих, виклик старшому поколінню, протест проти системи, умов життя і відображення безперервної боротьби за місце під Сонцем і конкуренції з іншими виконавцями.
Якщо в 70-х, коли хіп-хоп тільки зароджувався, можна було казати про різницю в ідеології і глибині змістів, то з початку 90-х обидва жанри намагаються бути однаково чесними зі своїми шанувальниками і демонструють у музиці та текстах всі сторони навколишньої дійсності. Втім, справедливо й те, що і хіп-хоп, і рок однаково комерціалізовані та поставлені на потік великими музичними компаніями.
Сперечатися про різницю між стилями в 21-му столітті – навряд чи гарна ідея. Сотні виконавців змішують рок і реп у всіляких пропорціях, сприймаючи виключно як форму самовираження, не прив’язуючись до конкретного жанру. Великі інтернет-війни “хіп-хоп VS рок” залишилися в далекому минулому. Прийшла епоха свободи, коли плейлист формується смаком і настроєм, а не стереотипами і забобонами.
Про всяк випадок нагадаємо, що в пісенній базі Studio Evolution повнісінько і рок-, і реп-хітів.
