Караоке для глухонімих

Не чути музику, не відчувати ритм, не розуміти слів пісні – так живуть понад 300 млн осіб в світі, які страждають порушеннями слуху. 10% від цього числа – діти й підлітки. Ще не так давно глухота служила для них перепоною на шляху до таких звичних розваг, як відвідування концерту улюбленої групи або вечірка з друзями в караоке-барі.

Глухое караоке

У 2003 році в Лондоні вперше був показаний проект “Глухий ідол” – аналог шоу-талантів для з вадами слуху людей, де вони співали і танцювали, вражаючи публіку оптимізмом і здібностями. Згодом проект закрився, тому що учасники перекочували в звичайне шоу, де вже давно намагаються проявляти толерантність до всіх, незалежно від їх особливостей.

Ідея, закладена в британському шоу, про те, що караоке доступне кожному, навіть тим, для кого співати – не найпростіше завдання, знайшла своє відображення в десятках конкурсів і спеціальних вечірок по всьому світу. Подібні змагання проводяться в тому числі в Росії. Раз на рік Челябінськ стає столицею караоке жестовою російською мовою. Учасники оцінюються за виразністю жестів і передачі сенсу пісні.

Не тільки розвага

У США караоке-система давно стала невід’ємним елементом навчання жестовій мові в спеціалізованих школах. Це відмінний спосіб довести володіння жестами до автоматизму. І що більш важливо – караоке дозволяє розслабитися й комфортно себе почувати в незвичній обстановці.

Часто учнями таких шкіл стають люди з нормальним слухом. Вони намагаються через жести донести емоційність тієї чи іншої пісні, розкрити нюанси й передати настрій, виступаючи посередниками між музикою і слабочуючими. Навряд чи варто говорити, як важливо для глухих людей вийти з беззвучної бульбашки й відчути себе частиною великого світу.

Наприклад, 30-річній Ешлі караоке на мові жестів допомогло подолати закомплексованість і познайомитися з новими друзями й однодумцями. Повністю втративши слух у віці 2-х років, дівчині довелося вчитися розуміти світ без звуків. У 2006 році Ешлі завела канал на YouTube для спілкування та караоке, і цей крок кардинально змінив її життя – дівчина дізналася, що вона не самотня.

Ще більшим проривом для спільноти людей з вадами слуху став бродвейський мюзикл 2015 року “Spring Awakening” (“Весняне пробудження”). Вистава йде на мові жестів і оповідає про важких підлітків, що живуть в Німеччині кінця XIX століття. Мальовничість постановки, динамічна хореографія і нове трактування одвічного конфлікту батьків і дітей у виконанні глухих акторів, викликало у критиків і глядачів шквал захоплення.

Ми звикли вважати караоке гарною розвагою для суботнього вечора, але для тих, хто не має змоги чути звуки музики, це дещо значно більше. Коли бачиш радість на обличчях людей, які співають на мові жестів, розумієш, що якби караоке не існувало, його варто було б придумати.