Всупереч поширеній помилці, караоке в Північній Кореї зовсім не заборонене. Навпаки, караоке полюбляють усі верстви суспільства, воно міцно осіло в місцевій культурі і обросло власними унікальними традиціями. Продовжуючи розповідати про караоке в Азії, сьогодні ми відвідаємо заборонену країну – КНДР.
Караоке-бари регулярно потрапляють у Північній Кореї під заборони та всілякі обмеження як антисоціальні заклади, що розкладають моральний дух. Але мова йде зазвичай про так звані “незаконні” бари в столиці країни – Пхеньяні. Ресторани, готелі та інші заклади практично завжди мають все необхідне караоке-обладнання та з санкціями держави майже не стикаються. Причина ж закриття закладів досить тривіальна – засилля “гучних” іноземців і пияцтво, через якого бари обросли поганою славою.
Втім, проблема вживання алкоголю трохи глибша за ідеологічну боротьбу за моральне обличчя громадян в Кореї, і пов’язана з азіатським уявленням про відпочинок в караоке як такий. Досить емоційно закриті протягом робочого тижня, в п’ятницю азіати полюбляють “відвести душу” так, щоб про це складали легенди. Благо традиційні для Азії караоке-бокси надійно ховають відвідувачів від сторонніх очей і не змушуючи червоніти за свої вчинки.
А ось де караоке дійсно було повністю заборонене з початку 90-х до середини 2000-х – це в деяких консервативних штатах Малайзії. Лише в 2005 році заборону було частково знято. Під частково розуміється, що ліцензії отримали лише ті заклади, які змогли гарантувати відвідування розважальних місць тільки сімейними парами, щоб захистити населення від можливих спокус. Репертуар, відповідно, проходить досить сувору цензуру, щоб відвідувачі співали лише хороші пісні, що зміцнюють шлюб і мораль.
Повертаючись до Північної Кореї, можна сказати, що караоке тут більш вільне, ніж ми собі уявляємо. Принаймні в тому, що стосується домашнього караоке – обмежень немає жодних, і у значної частини корейців вдома є плеєри та караоке-машини. Завдячувати за популяризацію караоке варто Китай, який з початку 90-х як контрабандою, так і цілком офіційно наповнив КНДР караоке-пристроями.
Китайські пристрої, що постачаються в Північну Корею, локалізуються і перепрошиваються для місцевого ринку. Насамперед це стосується каталогу з піснями і фонів. Безперечно, неблагонадійний контент негайно видаляється з пристрою, після чого в систему встановлюються ідеологічно правильні корейські композиції. Оскільки інтернет – недозволена розкіш у КНДР, то всі пристрої працюють в автономному режимі, використовуючи попередньо завантажену базу і VideoCD.
Особливістю північнокорейських караоке-кімнат в готелях або ресторанах є спеціальні співробітники, які стежать за тим, щоб ви добре проводили час, і готові в будь-який момент з радістю приєднатися до вас і влаштувати караоке-шоу. Зазвичай це дівчата з прекрасними вокальними даними, які співають або разом в вами в якості бек-вокалісток, або тоді, коли ви втомилися і бажаєте відпочити від мікрофона.
За репертуаром в готелях, де живуть іноземці, стежать менш уважно, і там є можливість насолодитися західною музикою, зокрема творчістю таких неординарних груп, як Rage Against the Machine і Sex Pistols. Інший спосіб долучитися до зарубіжної музики в Північній Кореї – не перепрошиті напівлегальні китайські консолі з десятками тисяч світових хітів на жорсткому диску. Подібними пристроями часто обладнують караоке-кімнати в підвалах під ресторанами. Саме з такими закладами бореться корейський уряд, оскільки іноземці полюбляють фотографувати захмелілих корейців і потім “зводити наклепи” в соцмережах на заповіти чучхе.
Караоке настільки популярно в Північній Кореї, що вже в 2017 році в My Companion – місцевому аналогу Netflix, в якому можна дивитися фільми, серіали, читати книги і навіть грати в ігри, з’явилася відповідна функція. Каталог, звісно, не містить жодної двозначної або крамольної композиції і оновлюється буквально раз на рік. Проте неоднозначний зміст мають пісні, які КНДР “експортує” до сусідньої Південної Кореї.
Оскільки дві країни знаходяться у хиткому перемир’ї між собою, яке межує з воєнним станом вже більше 70 років, будь-які культурні контакти між ними заборонені з обох сторін. Скажімо, наявність у рюкзаку диска із записом південнокорейського виконавця в Північній Кореї може стати причиною суворого покарання за поширення пропаганди. У Південній Кореї пропаганда КНДР нехай і не приведе до в’язниці, але так само суворо заборонена. Водночас в караоке-клубах Сеула в останні роки все частіше звучать північнокорейські композиції, що прославляють лідера і партію. Співають їх зазвичай громадяни Китаю, виконуючи треки з USB-носіїв. Влада Південної Кореї переконана, що це частина інформаційний війни, яку веде Пхеньян.
На сьогодні все. Гарного вам караоке!
