Не проспівуйте подумки пісню перед тим, як виконати її зі сцени, – такого висновку дійшли американські вчені. Це може збити вас з пантелику, – стверджують вони. У дослідженні вперше представлено докази, що вказують на зв’язок між субвокалізацією та точністю співу.
Спів у людей слугує формою вираження емоцій, механізмом формування соціальних зв’язків та інструментом комунікації, засобом додаткового навчання дітей і дорослих, формою розваги, а також допомагає при неврологічних розладах і мовленнєвих порушеннях, пов’язаних із заїканням, хворобою Паркінсона, ураженнями мозку та аутизмом. Незважаючи на значущу роль співу в повсякденному житті, поки мало що відомо про такий важливий процес, пов’язаний зі співом, як вокальна імітація висоти звуку.
Розповідаємо про те, чому регулярне караоке – запорука гарного настрою, позитивних емоцій та міцної пам’яті.
Як правило, спів пов’язаний із відтворенням мелодії по пам’яті, найчастіше на основі музично-слухового уявлення, яке передує і формує звучання. Дослідники встановили, що ментальний образ, який складається у нас у голові перед співом, впливає не тільки на те, як ми будемо співати, а й на сенсорну моторику м’язів гортані. Зокрема, субвокалізація (уявне промовляння під час читання або співу) може стимулювати рухове планування, коли людина готується взяти ноту або проспівати мелодію.
У ряді випадків субвокалізація дуже допомагає виконавцю, оскільки дозволяє заздалегідь бути готовим до різких переходів у пісні, особливо якщо вони пов’язані з танцювальними рухами. Але дослідники запевняють, що проспівування в голові безпосередньо впливає на висоту тону і точність співу. Субвокалізація ніби приводить м’язи гортані в певне положення, що відповідає музичному образу в голові. Однак те, як пісня звучить у наших думках, може помітно відрізнятися від того, як її треба заспівати. Досвідчені вокалісти зазвичай вчаться позбуватися субвокалізації, але недосвідченим виконавцям вона створює додаткові труднощі.
