Не чути музику, не відчувати ритму, не розуміти слів пісні – так живуть понад 300 млн людей у світі, які страждають на порушення слуху. 10% від цієї кількості – діти та підлітки. Ще не так давно глухота була для них перешкодою на шляху до таких звичних розваг, як відвідування концерту улюбленого гурту або вечірка з друзями в караоке-барі.
Глухе караоке
У 2003 році в Лондоні вперше був показаний проєкт «Глухий ідол» – аналог шоу талантів для людей зі слабким слухом, де вони співали й танцювали, вражаючи публіку оптимізмом і здібностями. Згодом проєкт закрився, тому що учасники перекочували у звичайні шоу, де вже давно намагаються проявляти толерантність до всіх, незалежно від їхніх особливостей.
Ідея, закладена в британському шоу, про те, що караоке доступне кожному, навіть тим, для кого співати – не найпростіше завдання, знайшла своє відображення в десятках конкурсів і спеціальних вечірок по всьому світу. Подібні змагання проводяться і в інших країнах. Наприклад, раз на рік Челябінськ стає столицею караоке жестовою мовою. Учасників оцінюють за виразністю жестів і передачею сенсу пісні.
Не тільки розвага
У США караоке-система давно стала невід’ємним елементом навчання жестової мови у спеціалізованих шкіл. Це чудовий спосіб довести володіння жестами до автоматизму. І що важливіше – караоке дозволяє розкріпачитися і комфортно почуватися в незвичній обстановці.
Часто учнями таких шкіл стають люди з нормальним слухом. Вони намагаються через жести донести емоційність тієї чи іншої пісні, розкрити нюанси і передати настрій, виступаючи посередниками між музикою та людьми з порушеннями слуху. Навряд чи варто говорити, наскільки важливо для нечуючих людей вийти з беззвучної бульбашки і відчути себе частиною великого світу.
Наприклад, 30-річній Ешлі караоке жестовою мовою допомогло подолати закомплексованість і познайомитися з новими друзями та однодумцями. Повністю втративши слух у віці 2-х років, дівчині довелося вчитися розуміти світ без звуків. У 2006 році Ешлі завела канал на YouTube для спілкування і караоке, і цей крок кардинально змінив її життя – дівчина дізналася, що вона не самотня.
Ще одним великим проривом для спільноти слабочуючих став бродвейський мюзикл 2015 року «Spring Awakening» («Весняне пробудження»). Вистава йде жестовою мовою і розповідає про важких підлітків, які живуть у Німеччині кінця XIX століття. Барвистість постановки, динамічна хореографія і нове трактування одвічного конфлікту батьків і дітей у виконанні нечуючих акторів викликала у критиків і глядачів шквал захоплення.
Ми звикли вважати караоке гарною розвагою для суботнього вечора, але для тих, хто позбавлений можливості чути звуки музики, це щось набагато більше. Коли бачиш радість на обличчях людей, які співають жестовою мовою, розумієш, що якби караоке не існувало, його варто було б придумати.
