Караоке — це розвага, у якій людина співає під інструментальну версію пісні, читаючи текст з екрана. Слово японське: кара — «порожній», оке — скорочення від окесутора, «оркестр», тобто «порожній оркестр». Караоке з’явилося в Японії на початку 1970-х.
Залежно від контексту караоке може означати і тип розважального закладу, і виконання під фонограму, і безпосередньо пристрій для програвання мінусовки. Але яким би не був контекст, ми завжди уявляємо мікрофон, яскраве світло екрана з титрами й атмосферу свята.
Що означає слово «караоке» і як воно перекладається?
«Караоке» складається з двох частин: кара (空) — «порожній» і оке — скорочення від окесутора, японського «оркестр». Дослівно — «порожній оркестр»: музика є, а голосу немає, його додає той, хто співає.
Якого роду слово «караоке»?
Середнього. «Караоке» — невідмінюваний іменник середнього роду: правильно «нове караоке», «у караоке», «співати караоке».
Хто винайшов караоке?
Точної відповіді, як і де з’явилося караоке, не існує. Якщо ми говоримо про спів під музику без слів, то ще в 30-х роках ХХ століття випускалися платівки з фонограмами, призначені для виконання вдома. Якщо про програвач караоке, то його прототип з’явився в Японії на початку 70-х з легкої руки музиканта Дайсуке Іноуе, який використовував записані мінусовки під час свого виступу, щоб відпочити і не дати спасти градусу розпалу аудиторії.
Його апарат «8 Juke» поєднував програвач 8-доріжкових картриджів, підсилювач і мікрофон і з 1971 року здавався в оренду барам Кобе. Іноуе так і не запатентував свій винахід.
Спів під мінус настільки припав до душі японцям, що незабаром з’явилася ціла індустрія, яка виробляла караоке-автомати для барів і клубів. На початку 80-х караоке перебралося за океан і опинилося в США. Прийняте спочатку прохолодно, караоке отримало новий виток популярності зі створенням перших домашніх караоке-плеєрів. Дізнатися більше про історію появи караоке можна в статті «Еволюція караоке».
Читайте також: Що таке караоке-бар
Як працює караоке?
Голос виконавця через мікрофон потрапляв у мікшер пристрою, де змішувався, накладався на фонограму і виводився вже з музикою на зовнішню аудіосистему. Титри читали з екрана телевізора. На фоні крутився оригінальний відеокліп або спеціально знятий футаж — відеоролик нейтрального змісту.
Види караоке
У барах і клубах співають перед усією залою. У Японії прижилися «караоке-бокси» — окремі кімнати для компанії друзів, а в Південній Кореї такий формат називають норебан («кімната пісень»).
Домашнє караоке змінило все. Ті, хто соромився ходити в караоке-клуби або волів співати лише в колі рідних людей, отримали унікальну можливість влаштовувати вечірки та музичні свята у себе у вітальні. Це значно сприяло подальшій популяризації караоке як розваги.
Почали з’являтися зовсім нові формати караоке. Наприклад, караоке-таксі або численні караоке-шоу на телебаченні. Караоке-клуби також не стояли на місці, пропонуючи гостям немислиму до того моменту якість звуку та додаткових послуг, зайнявши гідне місце на мапі розваг нічного міста.
Що потрібно для караоке вдома?
Основа — караоке-система з каталогом пісень, один-два бездротові мікрофони, екран для тексту (підійде телевізор) і добрий звук: колонки або саундбар. Сучасні системи дають змогу також записати виступ майже в студійній якості, поділитися ним у соцмережах і підключити кілька мікрофонів одночасно.
То що ж таке караоке? Цифровий пристрій, розвага чи формат клубу? Все разом і водночас нічого з переліченого. Караоке — це стиль життя, це настрій, це емоції, які зароджуються в глибині душі і які неможливо стримати. Караоке — це найкраще, що може статися з вами суботнього вечора.
Читайте також: Що таке караоке-система? Повний посібник з обладнання, типів та функцій
